Ігор Кайдаш - Моя юність вже позаду

Я втомився ховатися за довгими перилами
За посмішками милими але зовсім не щирими
Я ненавиджу світ або світ ненавидить мене
Хай пропадає все усіх зрівняє смерть

Набридли звуки і слова і шпалери на стінах
Набридло що для тебе я всього лише дитина
Всередині якої так багато почуттів
Які вбиває гнів які вбиває гнів

моя юність вже позаду
але я ще не дорослий
постійно чогось чекаю
постійно ховаю сльози

моя юність спалахнула
хай вітер попіл змите
я від болю ляжу спати
та завтра ще гірший день

інколи падаю та не підіймаюся
брудом захлинався та не помирав ніяк
інколи хочеться бачити як все зникає
те що завжди любив ті кого я кохаю
я розчинився в вітрі
я розчинився в своїх думках
я розчинився бо вже не можу так